Шумят, октябрь, твои ветра...

Шумят, октябрь, твои ветра,
Мое выстуживая сердце,
То дождь стучаньем скучных терций,
А то вдруг льет, как из ведра...

И все, что радовало глаз,
Исхлестано и смыто в лужи...
Унылый вид...Кому он нужен? -
Закрыт в очарованье лаз...

Ищу от целого - дробей,
Для глаза - нового раскроя...
И может сердце успокоит
Чирикающий воробей?...

Иль мудрый и бездомный пес,
Хвостом махнувший мне послушно,
Бесхитростно, великодушно,
Заполнит, что октябрь унес?...


                Перевод на украинский - Виктории Тимашовой
                http://www.stihi.ru/2012/10/28/5376


Гудуть жовтневі буревії,
Холодна мряка тисне серце,
Зірвався дощ піддашшям терцій,
І нидить в прісній безнадії…

І все, що милувало око, –
Лахміттям – у брудних калюжах,
Замитий краєвид, недужий, –
Чарівність схована глибоко…

Шукаю від цілОго – частку,
Для ока – нового розкрою,
А, може, серце заспокоїть
Пташина мова, чужа ласка?

Покинутий і мудрий пес,
Відчувши душу, що блукає,
Мене додому проводжає
Під клекіт зірваних небес…