Говоримо що ми

      Говоримо що ми домінуємо

      Іскри блискують — електро-іони
      -- здається два мечі в змаганні...
      В життєвій битві перемагає той
      хто не вагається вступати щиро
      щоб захищати свою долю --
      свою душеву волю та покой...

      Й небесні сили сколехнуться
      як з попід хмари сонечко засяє.
      Павутиння що покриває слово
      розірветься як порох, та з вітром
      рознесеться -- тоді коли народи,
      піднімуть руки й крикнуть разово.

      Безконечне зануряте у безкінцеве
      секрети зберігає ніколи не продумані.
      А ми, твори смертельні та педантні,
      трошечки що про них думаємо знати,
      себе ставляємо високо... Понад усіми
      ордами народів, бажаєм властувати!

      Теорії складні, про все, будуємо --
      а побратима нашого, у смертнім стані,
      навіть зітхання його життєвого, не чуєм.
      Звідки прийшли ми та куди ідемо...
      Чому ж життя у нас є колихатне
      -- разами сумніваєм; разами поділяєм.

      Говоримо що все ми домінуємо. І так
      димонструємо пітагорасові тиореми,
      тай розробляєм самобитні алгорітми,
      котрі виконують чіткість силових структур.
      А ми ж остаємося однаково -- як і раніше
      -- безсилі... Складаємо вірші. Та не усі!..

      28 листопад 2007 р.