Упав листок землі на груди,
Здригнулась тиша у саду.
Пора осіння спокій будить,
У днях коротких не знайду
Тепла. Та й затишку вже менше,
Листки фарбовані в імлі
Злітають, стукають, мов серце,
У засинаючій землі.
А небо місяць заховало,
Лиш зорі світлом мерехтять.
Ключ журавлиний проводжали,
Печаль відлунилась в серцях.
Зоря ранкова червоніє,
В півнеба полум'ям горить.
Вже вітер з півночі повіяв
Та й грудень інеєм блистить.
Осiння печаль
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109101802669
Свидетельство о публикации №109101802669
Рецензии
Мне нравится Украинский язык!
Ну а чувства - они на любом языке понятны...
Успехов Вам Уважаемый Поэт!
Вячеслав Шкатов 20.10.2009 03:46 • Заявить о нарушении
Ну а чувства - они на любом языке понятны...
Успехов Вам Уважаемый Поэт!
Вячеслав Шкатов 20.10.2009 03:46 • Заявить о нарушении
Багато мов у світі є,
Найпершу знають й малі діти.
Ота, що матінка дає,
Вона твоя з усіх на світі.
Петро Керанчук 20.10.2009 04:07 Заявить о нарушении
Найпершу знають й малі діти.
Ота, що матінка дає,
Вона твоя з усіх на світі.
Петро Керанчук 20.10.2009 04:07 Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.