Сила нестримана рветься крізь груди,
Полум`ям вічності грає кобзар.
В полум`ї тім розчиняються люди,
Тануть по волі всесвітніх сансар.
Радість космічна затьмарює очі
Хвилею щастя крізь болі поріг.
Мудрість, пишаючись крилами ночі,
Страхи здуває з життєвих доріг.
Юне сп`яніння квітневою люттю
Ллється крізь співи старого сліпця.
Смерть, посіваючи сталою суттю,
Світло підводить до свого вінця…
17.10.2009.
Рiкою кобзарського спiву
© Copyright: Валентин Долгочуб, 2009
Свидетельство о публикации №109101708422
Свидетельство о публикации №109101708422
Рецензии