Тебе, як місяць виглядаю в темну нічку,
Як зіроньку шукаю в небесах,
Щоднини у душі запалюю я свічку,
Щоби дорогу до мене знайшла в пітьмах.
Бо слухати твоє я щебетання
Готовий цілий день без діла,
А потім звечора до рання
Не випускать з обіймів тебе, мила.
В обіймах цілий день тримати,
Хай дощ, хай вітер – будь-яка негода,
Тебе, як сонце, буду виглядати,
Моя найліпша ти в житті пригода.
П’яниш мене ти ароматом свого тіла,
Твоє волосся хочу пестити, у очі заглядати
Ти все, що радує мене на світі, мила,
Із думкою про тебе я встаю, й лягаю спати.
Думки мої – прокляті яничари,
Летять тобі у слід і мучать кожну мить,
Попав, як хлопчик, під твої я чари...
Ти жінка без якої я не можу жить!
Я думаю про тебе щохвилини,
Від ревнощів щоночі просинаюсь...
Тебе, найближча на землі людино,
Кохаю, хоч і мучусь та не каюсь.
Любимой
© Copyright: Виктор Гоч, 2009
Свидетельство о публикации №109101504459
Свидетельство о публикации №109101504459
Рецензии