В передчуттi...

До болі в пальцях,
Ушістсоте я напишу твоє ім’я,
Ти хоч у пам’яті залишся,
Кохана, ніжна, ми ж сім’я

Були колись – тепер позаду
Всі дні і ночі твоїх рук.
Ми зняли почуттів блокаду,
І я тепер для тебе друг.

Та ти не плач, бо ж зійде сонце,
Розсіє вранішній туман,
І мої тілоохоронці,
Пробачать твій гіркий обман.

Я вибрав мило і мотузку,
Бо куля легша смерть, повір.
Під «Хеннесі» несуть закуску –
Пів-банки ртуті і зефір.

Важкий тут вибір… Помічаєш?
Ну от і я про це кажу,
Мене ти скоро не згадаєш,
Все, цьомки-бомки, я біжу.

На ешафот я ступлю першим,
Хоча жінок завжди вперед…
Коли зі мною вже завершать,
Ти, мабуть, візьмеш пістолет.

Що поробляєш тут? Гуляєш?
А наче в горобців стріляєш.
Будь чемна дівчинка! Па-па!
Чекатиму твого дзвінка…

14.10.2009


Рецензии
Ай... Тяжко. Вистраждано, бачу, написано... Тримайся, хлопче.
Однак, не зважаючи на глибину почуттів, викладених у вірші, я все ж дозволю собі невелике зауваження.
Як на мене, не можна римувати весь вірш через рядок (1-шу стрічку з 3-ю, а 2-гу з 4-ю), а в останньому чотиривірші - римувати підряд (1-шу стрічку з 2-ю, 3-ю з 4-ю).
Звісно, автор має право на своє бачення.

Андрей Гуменчук   11.11.2009 02:27     Заявить о нарушении
А як, на Вашу думку, більше запам'ятовується поїздка в автобусі - коли ти сів, поїхав, вийшов, і коли ти їхав-їхав, а тут раптово водій нажтиснув на гальма, і по інерції ти летиш вперед? ))))

Вірш - це поїздка, а його кінцівка - це гальма для "встряски" і час для обдумання написаного...

Спасибі за рецензію!

Тарас Скальпель   11.11.2009 10:49   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.