Дощ

У неділю до Степана
Зайшов кум Саньок
Після тижня трудового
Погулять деньок.
Сонце піднялось гарненько
У найвищу точку.
Сіли куми відпочить
Під грушу в садочку.
Взяли літру самогону
Кожен по стакану,
Хліба, сала, огірків –
Накрили поляну.
Першу випили за зустріч,
Другу за дружин,
Третя пішла за любов,
Потім за мужчин.
Залишилася горілка
Нема закусить
Хочте вірте, хочте ні –
Вмерти і не жить.
До Санька Степан говорить:
“Поки я ще дуж,
То на дерево полізу
Натрушу нам груш.
А ти знизу позбираєш,
Бо треба ж допити...
Смачні груші у мене –
Буде закусити.”
І Степан, немов котяра,
На грушу заскочив
Дива робить чоловік,
Коли випить хоче.
Трусонув разок він, другий
Можна злазить пити...
Радіатор лиш скипів
Треба воду злити.
Якби Степан був тверезий
Мусив би злізать,
А так кума він із груші
Почав поливать.
Той кричить йому із низу
Й не дивиться вгору:
“Куме, злазьте. Дощ почався!
Тра тікать із двору.”
А Степан йому говорить:
“Не наводь ти жах!
Все у мене під контролем
Хмара у моїх руках!”
Тож скажу я вам відверто,
Вмерти і не жить,
Тра тримать все під контролем,
А тоді вже пить!