В автобусе

Із села та до району
На конкурс гумору й сатири
Добиралася панянка
Метр шістдесят чотири.
В комфортабельній маршрутці
Не шукайте, друзі, ваду
Стисли молоду дівчину
Спереду та ззаду.
Ворухнутись – нема змоги –
Все життя змінилось…
Раз вдихнула та й не дихай!
Щоби двері зачинились.
Врешті рушили в дорогу,
В довгождану путь
Де поставити тут ногу?
Як би тут дихнуть?
Повернулася направо –
В очах потемніло
Від страшного перегару
Ноги підкосило.
Зліва сунули під бока
Аж прийшла до тями,
То маршрутка у той час
Попала до ями.
Скромна дівчина вона,
Спокійна на вдачу
Та така дорога
Розбудить й ледачу.
Той мужчина з перегаром
Опинився за спиною
Стала наша героїня
Наче під стіною.
Так життя тут повернулось
Не сипте їй кпини
Щось тверде уперлось в тіло
Трохи нижче спини.
В неї ж тіло як у лані,
Як богиня в танці
Позарилися на фігуру
Всілякі поганці.
А у неї такі ж плани
І такі клопоти,
А тут прямо у маршрутці
Позбавляють цноти.
А хотіла без обману
Сказать гарно, чисто
Як Олена Воробей
«Візьміть у артисти!»
Їде ж бо вона на конкурс,
Їде на естраду
Не потерпить душа ніжна
У маршрутці зраду!
Важна місія у неї,
Правду діти тут ніде,
Клару Новікову змінить
Як на пенсію піде.
А якщо ще пощастить
І зустріне Петросяна…
Степаненко, вибачай,
Й тебе змінить оця панна.
Так життя тут повернулось
Не сипте їй кпини
Щось тверде заворушилось
Трохи нижче спини.
Повернулась юна пані,
Що то за сваволя!..
У мужчини, що за нею
Впала парасоля.
Отакі усі жінки –
Зразу в  мріях лине,
Якщо впреться щось тверде
Трохи нижче спини.