Стара зима, побрижена морозом...

Стара зима, побрижена морозом,
Повагом котиться своїм льодовим возом...
Сніжинок рій, як дрозофільних мух,
Через яких я кутаюся в смух
На голій, аж полив'яній дорозі,
Де захопить життя моє не в змозі
Серед обітниць, смут і сподівань
Хизується у злі мерзенна твань...
У темпі соромливого адажіо
Пливу повільно проти стану вражого,
І, весь знеможений, покірний Ангел сну
Не будить геть заблукану весну...
Всеможний! Вкрай стуманена Стокротка
Спішить до Тебе. Бо життя коротке -
Тільки оговтався , а вже його кінець!
Я так молю сподіваний вінець,
Зазнавши всіх поневірянь у приймах, -
Заснути у Твоїх снажних обіймах
Між паперових роз, огарків свіч...
Сторожкий стукар збудить темну ніч
І чемно під собачий мирний лай
Покаже двері у Небесний Рай...


Стокротка - маргаритка
Снажних - сильних
Стукар - нічний сторож


Рецензии
Дуже гарний вірш. Знов можу зауважити, що він дуже український. Вам, на мою думку. вдається використовувати переваги української мови.
Думаю, якщо його вдасться перекласти російською, то це буде щось зовсім інше, втратиться колорит. Втім впевнено цього стверджувати не можу.
З повагою. Олег.

Олег Малиновский   12.04.2010 23:25     Заявить о нарушении
Дякую , Олеже ! Будемо сподіватися на краще !!! З ніжністю Марго

Маргарита Метелецкая   13.04.2010 09:41   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.