Тридцатие годи

Тридцяті роки

      І

      "Чорний ворон" літав селянськими стежками
      хапав незадоволених людей колгоспами.
      Були куркулі — селяни спосібні до праці
      вмирали однако. Чужих були ворогами!..

      ІІ

      "Його забрав чорний ворон", казали.
      А де він подівся.. Ніколи не знали --
      простим селянином він був. А чому
      він шкідливим зробився? Тай кому?..

      Тому що він був українець? Та славу
      свойого народу у собі він носив?..
      Козак Полтавець він був!.. Нестор
      -- свободу кохав чумацького роду.

      ІІІ

      Ось так було у роках тридцятих.
      Україна позбулася волі своєї --
      вжитків небуло. Сама лиш недоля.
      Та повно, від краю до краю, горя.

      А люди їли, як можливо, лободу.
      Небуло ж хліба. Все на ряду --
      аж до частиці, за кордон висилали...
      Із голоду серця селянів випухали!

      Селяни бідні, а також і поміщани --
      як мухи -- не люди, серед нечистого
      повітря в десятки падали і умирали.
      Ось так зрадили Україну. Марнували.

      ІV

      Тирсу ізмішували з мукою
      щоб пирогів більше пекти
      та голод члунка обдурити
      - булож потрібно іще жити.

      Бабуся, мати та дідуся -- усі
      над сином плакали й чомусь
      їх сльози нікого не торкались
      бож усі разом сумувались...

      Померлих очі не закривались.
      До них брати не доторкались.
      Й могили землею закидались;
      молитися нікому не давалось.

      V

      Часів негідних ми незабудем --
      коли радянщину нам будували.
      Ми хочем славну Україну мати,
      яка плекалаб за людину. Неня
      наша свобідна. Без воронів --
      чорних, червоних -- летальних.

      травень 18, 2008 р.