Від батьківського порогу,
Пролягла моя дорога.
Довжиною у ціле життя.
Були злети і падіння,
Пряма дорога і каміння.
Усе траплялося в житті.
І такий біль прймає душу,
Колли опинешся одна, на самоті.
І знову хочеться вертати.
Туди до батьківської хати.
Та немає вже там мами й тата.
Чужая батьківськая хата.
І як не щемить біллю серце,
Назад не має вороття.
Не вернеш прожите життя
© Copyright: Татьяна Новик, 2009
Свидетельство о публикации №109101006648
Свидетельство о публикации №109101006648
Рецензии
