Ще в юності, коли вбирався в силу,
І вибирав шляхи серед надій,
Я над своїм човном підняв вітрила,
Сліпучі і тугі вітрила мрій!
І хоч бували і шторми, і шквали,
Нездійснених надій палючий штиль,
Вітрила мрій від туги рятували,
Виносячи мене на гребінь хвиль
Я знову визначав свій шлях по зорях
В загадану давно країну мрій,
І знову плив бурхливим синім морем
Життєвих втрат і вихору подій
В країну мрій немає шляховоду,
Шляхи до неї – через думок рій,
Та пронесуть через вогонь і воду
Душею напнуті мої вітрила мрій
А вже коли мені не стане сили
Країну мрій плекати у борні,
Лиш на вітрилах мрій туди, можливо,
Хтось допливе і розповість мені...
Паруса надежд
© Copyright: Анатоль Корниенко, 2009
Свидетельство о публикации №109101000417
Свидетельство о публикации №109101000417
Рецензии