Позривані з неба рожі,
Віднайдені в полі зорі
І ледь божевільне сонце
Ніби дар, покладу під ноги.
Розірвуться сталеві „не можна”,
І зімкнуться тремтливі пальці,
І ледь божевільне сонце
Спалить дрантя моєї тривоги.
На початку бракує слова,
Згодом слова стає забагато,
І ледь божевільному сонцю
Не пізнати глибінь німоти,
Ти така, Боже мій, незбутність –
Твоя згода квітково-зоряна,
І ледь божевільне сонце,
Коли десь є і я і ти…
Перeклалa
Ярына Чарняк
***
© Copyright: Сержук Сыс, 2009
Свидетельство о публикации №109100903573
Свидетельство о публикации №109100903573
Рецензии