На тому пагорбі намріяних бажань,
Із чорними трояндами на схилах,
Одне із головних , нестерпних сподівань,
Засяяло червоним теплим світлом.
Вогняна квітка й ота папороть густа,
Кохання справжнє та даремні мрії,
У день спокути на суді грішні вуста
Душею сплатять за палкі надії.
Та то все потім, а сьогодні хай цвіте
Серед троянд зчорнілих і зів’ялих
Те неймовірне, щире почуття святе,
Солодке як думки мої зухвалі.
На тому пагорб намр яних бажань
© Copyright: Катя Андриенко, 2009
Свидетельство о публикации №109100807917
Свидетельство о публикации №109100807917
Рецензии