Він носив капелюха, палив «Біломорканал»,
Писав добрі тексти, про що не казав нікому.
Мене проводжав крізь мокрий нічний квартал,
Крізь гуркіт трамваїв мене проводжав додому.
Мене так чипляв його діловий костюм,
Зваблива його невимушена порядність,
А ще компліменти… в мені розносили струм,
І пальці по ньому ковзали безпорадні.
А в травні — по «Закарпатському», і пішов.
По ньому — завіса парфумів, що не розтане,
По ньому — прокушені губи, медвяна кров.
…Хороші поети так часто вмирають рано…
из архивов моей души
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109100706581
Свидетельство о публикации №109100706581
Рецензии
