Такі то спогади – на серці чисто –
аж бачу сам себе й сліди від рани.
Як битий горем – горе негористе.
Пологи в року – місяць Рамадану,
родися щедро, земле колосиста.
А що на думку не спаде – розтане,
немов птахи на гіллі гололистім,
та вірити собі не перестану.
Укотре покладаюся на "може",
отримую, як мається – по-повній.
Але так є – любов не подолати.
Вона стискається до слова "Боже"
і засиляє у мою безмовність
на прю багаті щастя постулати.
6 Жовтня 2009
Сонет xxvii
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109100605169
Свидетельство о публикации №109100605169
Рецензии
Юро, серйозний, глибокий вірш. Хай Ваші сподівання будуть не тільки на Бога, але й на людей. Хай поряд з Вами буде кохання, вірність, щастя та добро!!
З повагою та теплом,
Таня
Татьяна Левицкая 07.10.2009 00:07 • Заявить о нарушении
З повагою та теплом,
Таня
Татьяна Левицкая 07.10.2009 00:07 • Заявить о нарушении
Дякую Тетянко,
Та якось почав цей ланцюжок і не можу відірватися.
Завжди тішуся Вашим приходам.
З теплом,
ЛЮ
Юрий Лазирко 07.10.2009 01:52 Заявить о нарушении
Та якось почав цей ланцюжок і не можу відірватися.
Завжди тішуся Вашим приходам.
З теплом,
ЛЮ
Юрий Лазирко 07.10.2009 01:52 Заявить о нарушении