Усе мина

Усе минає

Пам"ятаю, колись ходив трамвай.
Він зєднував місця. Не так далекі,
одне від одного; вониж так і були.
Алеж іти пішком -- заморюватися,
не так і вдібно... Трамваєм лутше,
ось такії стежинки було пересікти!

Асфальту не було іще... Камінням
паралелепіпедом було усе покрито
-- машини в пересуванні, тряслися
неначе їх і нападала пропасниця...
Було це так, в роках п"ятидесятих!
Жилося спокійно. І на дворі і у хаті.

Непокликаних відвідувачів незнали
-- може їх і небуло. Усі працювали?
Таке щось тоді казали. Та рахували
свої прибутки... Нікого не ганьбили!
Жили хто як міг... -- Тай святкували
-- поважно, один з другим, співали!

Аж раптом усе перемінилося. Нове,
місце старого добровіка, захопило...
Метро збудували, асфальт розтягся,
плакат аж до неба піднявся. Краса!
Машини не ходять; плевуть на воді.
Багато не роблять. -- А самі злодії!..

Пам"ятаю, колись ходив трамвай.
Тепер метро сковзає. Усе асфальт.
Та злодій розумний лиш голос має.