Нарештi серцю захотiлось жити!

Нарешті серцю захотілось жити!
Тремтіти від обіцянок та слів...
Дива? – Хіба?! І восени є квіти –
троянди щастя вкриють мій поріг...

Ковток вина зігріє кров і тіло,
Надасть сміливості палким думкам.
Ігнорувати почуття хотіла,
Але на щастя, всупереч рокам...

Моє серденько захотіло жити!
Блукати знов алеями вздовж снів...
Важким був шлях повернення зі світу,
де лише зрада, біль, відсутність мрій.

Я залишаю сльози на узбіччі.
Моя душа в очікуванні змін...
Вже не лякає намір вмерти двічі.
Кохання – мій жаданий дикий звір.
___________________________________
фото:«Светлое сердце Физалиса» Автор: Drozd Aleksandr (с)


Рецензии
Да, именно: чувства - это Зверь, дикий Зверь, с крыльями! )

Игорь Жартовский   25.05.2023 18:29     Заявить о нарушении
На это произведение написано 18 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.