Я в котре вже запитую себе:
Чи правда, що любов моя шалена...
Розчісана роками навіженна...
Що марю лиш тобою, жду тебе?..
Голублячи дитя, заплющу очі,
І ніби вже десь поряд ти зі мною,
Так , наче подих твій відчула за спиною...
А озирнувшись, стріну темінь ночі.
І хвиля смутку, хлюпнеться у душу,
Її зштовхнувши в спогад поринаю..
П'ю трунок твій...цілунки з уст збираю..
Та час іде, я прокидатись мушу.
Люблю тебе! Я лиш тебе кохаю!!..
Кричу у темінь...та тебе немає...
Там одиноко чорна ніч блукає..
Я шепочу..:"Я, лиш тебе кохаю..."
Я, лиш тебе кохаю...
© Copyright: Милли Романова, 2009
Свидетельство о публикации №109093007601
Свидетельство о публикации №109093007601
Рецензии