Зоря нічного небосхилу
Тихенько сяє для душі.
Сиджу, дивлюсь на теє диво,
Коли давно вже сплять усі.
Дивлюсь крізь мряку та безсоння,
Куди пливе тихенько ніч.
І все чекаю на відлуння,
Щоб все відчути віч-на-віч.
Я знаю, що краса ця вічна
Чекає, щоб зустріти нас.
Щоб в серце влитися зустрічно
І охопити душу в снах.
Я знаю, що у цю хвилину
Ти як дитятко тихо спиш.
До тебе я зі сном прилину…
Та за неспокій ти простиш.
Адже у тебе серце світле,
Немов десь там пала вогонь.
Завдяки ньому душі квітнуть
Й скидають квіти у долонь.
Я буду поруч до світання,
А ти спи солодко та знай,
Що усю ніч і аж до рання
Я лиш твоя…Не забувай…
Зоря н чного небосхилу
© Copyright: Яна Синюра, 2009
Свидетельство о публикации №109092907575
Свидетельство о публикации №109092907575
Рецензии
