Двері… Дивиться віддано в очі.
Просить бавитись, шустре дитя!
Таке миле, веселе, охоче…
Та невчасне чомусь, як сміття!
Воно все розуміє і бачить.
Марно кривите, досить гримас.
Ви двухликі: сміється і плаче…
Гріх – байдужість… Живіть без образ .
Перед вами душою не скривить.
Не осудить… В майбутнє акорд.
Зупиніться, бо рвете наживо.
Я все бачу, розгаданий код.
Як же важко це все розуміти,
Як спокійно скажу: «Добрий день».
«Ти поглянь», як так треба уміти,
Щоб дитині «співати пісень».
Заховались замком від дитини.
В коридорі стояти лишили одну.
Інші прагнення, інші тернини.
Не пробачу мабуть. Та і не прокляну..
Не пробачу, мабуть. Та не прокляну..
© Copyright: Ирина Чорний, 2009
Свидетельство о публикации №109092400250
Свидетельство о публикации №109092400250
Рецензии