Матер

    
      Матер
      Поема бразилійського поета
      Августо Карвальо Родрігис дос Анжос
      (Augusto Carvalho Rodrigues dos Anjos, 20.04.1884 - 12.11.1914)
      
      Мати
      Переклав, із португалської, Щома Микола Опанасович
      15.03.2008

      Немов хризаліда із яйця виникає
      аби в тіло кольорове обгорнутися;
      Ось так, ох! Мати, кровію згрязнений — і знову,
      у великих болях, вивергнувся із живота твого!

      Ти принесла його в цей світ, дала задоволення,
      в губах рожевих велика й достаточно ситна цицька
      - плодовите джерело цьогож самого молока що
      колись годував ефебів — дітей давньої грецької Спарти.

      З якоюж пожадливісьтю він це джерело смоктає!
      Уже ніхто із красотою не погоджується — а тож ніяк,
      якож оця малесенька кровопивця,
      коли свокійно п"є собі життя у твоїх ситих грудях!

      А щож до мене, я без претенцій, прирівнюю,
      такі малесенькі усіх людей річеньки —
      з фарфоровим посудом переважної цінности
      виставлений тут, в експозиції на вітринах.

      Алеж гілка крихка, також бажана бо красива
      що в наші дні є начерк на ламких камінцях дорогих,
      буде рости, стане чагарником великим —
      немовби то володарська й гордовита листяна тополя.

      Атмосфера чиста аромним запахом наповниться, та й
      сонце засяє — так як було при благотворних епохах колись.
      А лев колишній, що розірвав був твої неньки-груди,
      цілуватиме, до кінця віку твого, твої благодійні руки.

      А тоді, коли уже старенькою ти станеш,
      і себе слабенькою ти почувати будеш,
      пригадаєш — те що тобі я колись казав,
      як під затінком “фікус сікоморус” -- навіки спочинеш!

      15 березень 2008 р.