Так непомітно понурились думи.
А час минає - спробуй наздогнати.
Торкає землю дощ осінній сумно,
Питає: "Коли встигло все зав'яти?"
Так непомітно облетіло листя.
Сором'язливо туляться дерева.
І серед хмарок раптом думка блисне:
"Якщо є осінь, то життю так треба".
Так непомітно посивіли мрїї.
І час лягає тягарем на плечі.
Земля торкає землю пір'ям білим.
Життя вирує. Але там, далече...
Так непом тно
© Copyright: Елена Чавгунова, 2009
Свидетельство о публикации №109092302525
Свидетельство о публикации №109092302525
Рецензии
Вельмі прыгожы верш. У трох слупках Вы так яскрава і пільна намалявалі ператварэнне Восені ў Зіму, як быццам фарбамі па палатну.
З павагаю,
Андрэй Ястрэмскі.
Андрей Ястремский 25.09.2009 15:31 • Заявить о нарушении
З павагаю,
Андрэй Ястрэмскі.
Андрей Ястремский 25.09.2009 15:31 • Заявить о нарушении
Вельми вдячна Вам, Андрію, за схвальну рецензію! Приємно почути таке кожному авторові. Дяка за таке сприйняття!
З повагою,
Олена)
Елена Чавгунова 25.09.2009 15:36 Заявить о нарушении
З повагою,
Олена)
Елена Чавгунова 25.09.2009 15:36 Заявить о нарушении