Розважалка 4 - для малят

Цуценя Тяв сиділо у своїй  конурі і дивилося, як падає дощ.
- Доброго дня, цуценя, - раптом почуло воно.
Перед цуценям стояло жабеня.
- І зовсім він не добрий, цей день, - відказало цуценя Тяв, похнюпившись.
- А мені здається, що добрий, – не погодилося з цуценям жабеня. – Тільки в добрий день іде такий чудовий дощик, як зараз. Та ще так довго...
- І я про нього, про цей дощ! -  не стрималося цуценя. – Ані побігати, ані на травичці полежати. Самі калюжі навкруги!
- Калюжі – це добре! - ніби, не чуючи отих скарг, продовжувало захоплюватися жабеня. – Водичка в них тепленька, прозора  Цілими б днями не вилазило.
- От і я півдня зі своєї конури вилізти не можу, - зітхнуло цуценя Тяв. – А що, коли цей дощ назавжди? 
- О, це моя найзаповітніша мрія, – прошепотіло жабеня, мрійливо закотивши оченята.

Тимчасом дощ почав вщухати.  Небо прояснилося, і на нім з’явилася веселка.
- Подивися, яка краса! – звернулося до жабеняти цуценя Тяв, вказуючи на веселку.
- Ага, краса! – підтримало його жабеня. – Калюжки у траві, як ті люстерка, виблискують!
- І дійсно, як люстерка, - промовило до себе цуценя Тяв, і від цього йому стало дуже весело.
- Доброго тобі дня, жабенятко! – вигукнуло воно, вибігаючи зі своєї конури.
- І тобі доброго! – відповіло те, пірнаючи у прозору, схожу на люстерко, калюжку.
Усе довкола дихало свіжістю та чистотою.