Під небом траурним розлитий,
Стричаеть город жовтім димом
І мертвіх хмар державной свитой,
З палитрой осені единий.
І тополина – до зустричі,
Журливий дім, назавжди чужий,
І, чужие почуяв кличі,
Залишу у серце тягар дужий.
Я поховав свою свободу,
Де був навмисниве незрячий,
Очам твїм, мріям в догоду,
Я залишусь... ковток горячій...
І ця темрява осень жовта
Приснитися з тендітной волей...
Лелеки у небе, колос у поле –
Все то, що випало на долю.
А за окраїною міста
Зривается останній вибух,
І сонно кружлять осьде листья
Над прірвою приневських видів.
К мiсту
© Copyright: Анатолий Павлов, 2009
Свидетельство о публикации №109092005508
Свидетельство о публикации №109092005508
Рецензии
