Оксані Первовій-Рошці присвячую
Вузенькими доріжками ступаю зачаровано,
І посмішка від захвату ясніє на лиці.
Бруківкою устелені, між горами заховані,
В душі закарбувалися чудові Чернівці.
Церквами золотавими, будинками барвистими
Стрічали люди радісно з любов'ю у серцях.
І я, зігріта ласкою і вірою вколисана,
Душі своєї часточку лишила в Чернівцях.
Зривається і падає пожовкле листя осені,
Один листок залишиться у мене у руці.
Ніколи не забудеться це небо, повне просині.
Й душа завжди вертатиме у милі Чернівці.
Чернiвцi
© Copyright: Катруся Матвийко, 2009
Свидетельство о публикации №109091806046
Свидетельство о публикации №109091806046
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.