Сонет XIX

Юрий Лазирко
Холодним вістрям пробиваюсь в ірій,
землі лисніє виношена цата,
а під короною глибоко-сіре
обличчя неба – вилита Ерато,

небогомазане від часу Ліра.
Розібране, мов світло у цитатах,
воно всміхається усім хто вірить,
виплакує себе за біль утрати.

Коли душі та серцю по кишені,
то набирай по вінця чашу співу,
ковтай сльозу настояну в рубато.

Ти граєш сам себе собі на сцені,
збудованій на перехресті зливи
із видихом останнього набату.

17 Вересня 2009


© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109091701471
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Юрий Лазирко
Рецензии
Написать рецензию
на ілюстраціях скрізь крила.... Ви не орнітолог за фахом?)

Марта Мориарти   03.03.2011 00:55   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
близько -> янголог-метаморфіст :)

Юрий Лазирко   03.03.2011 07:05   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Юрий Лазирко