Тобі хотілось присвятити
Найкращий із моїх віршів,
Який не зміг би оцінити,
Хоч як би ти цього хотів.
Але бажання неможливе,
Ти сам казав мені, чому,
Все, що пишу - вже не важливо,
Нехай, бо голосно мовчу.
Не зрозумієш навіть змісту
I цю мелодію в словах
Вже не почуєш. Як і хисту
У несформованих віршах.
Лише одне хочу сказати -
Це кожного торкнеться з нас.
Не бійся, щирий друже, правди,
Вона завжди в доречний час.
***
© Copyright: Александра Змиенко, 2009
Свидетельство о публикации №109091404481
Свидетельство о публикации №109091404481
Рецензии
