Сестрі
Чорнобривці в мене на вікні -
Ціле літечко тривожать пам*ять...
Не закрив яскравий кущик - ні! -
Біль про рідних, що давно не з нами...
Мама й тато кинули життя...
Як вони любили сад і квіти!
Адже та краса брудне сміття
З душ людських змітає непомітно...
В мене - кущик на вікні... А в тебе
У квітках - вся батьківська земля!
Посміхаються сусіди: "Треба
Помідори б та картоплю... Глянь!"
"В неї глузду, мабуть, вже немає,
Засадила квітами горОд!"
"Ціле літо біля них зітхає...
Навіжена... От чудний народ..."
Я тебе, сестричко, розумію:
Чорнобривці ті лікують душу -
В них ти свої сиві коси миєш
І в очах росу на сонці сушиш...
Буде килим до зими цвісти -
Вогником живим палахкотіти...
Чорнобривці викохала ти -
Квітами хотіла біль спинити.
Чорнобривцi
© Copyright: Валентина Яроцкая, 2009
Свидетельство о публикации №109091300549
Свидетельство о публикации №109091300549
Рецензии
На это произведение написано 14 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.