Belle Notre Dame de Paris, украинская версия

Ніч знов ховає риси мого тіла,
Щоб не злякав тебе я, моя мила.
Ти сама чарівність та краса на цій землі,
А я усе життя ховаюся у млі.
Ти як смарагд, що вабить людство з давніх літ,
Красунь таких не бачив ще брудний цей світ.
Тінь завжди любитиму твою і день, і ніч,
Заради тебе світ покину, лиш поклич.
Ніколи поруч я з тобою не пройду,
І навіть в пеклі я покою не знайду.

Знов чую я твій спів і бачу світло,
Ти як примара серед міста зникла.
О, якби не цей чернечий одяг на мені,
Я б обіймав тебе не тільки уві сні.
Як ти зробило диво з серцем кам'яним,
Як запалила його поглядом одним?
Ні, ворожко юна, тяжкий хрест мого життя,
З цієї пристрасті немає вороття.
Ніколи поруч я з тобою не пройду,
І навіть в пеклі я покою не знайду.

Знав я красунь багато благородних,
Та не було між них таких природних.
Ти, проста циганка, запалила мою кров.
Моя жага, яка ж ти схожа на любов.
Тебе я кличу серед ночі уві сні,
Повинна ти завжди належати мені.
Де тебе я втратив серед вулиць і домів,
Насправді серцем полюбити не зумів.
Ніколи поруч я з тобою не пройду,
І навіть в пеклі я покою не знайду.

Твоє життя змінило мій буденний світ,
Настав кохання незрівнянного політ.
Ні, не зупиняйся лиш, бо розум втрачу я,
Краса небесна, вже не будеш ти моя.
Ніколи поруч я з тобою не пройду,
І навіть в пеклі я покою не знайду.