Одинадцяте вересня

   НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ ТЕРОРИЗМУ
        ПОСВЯТА


Земля здригнулась. Розкололось небо.
Зойк жаху вихопивсь у кожного з грудей...
О Боже! Зупини! Навіщо треба
Карати витвір твій - планету і людей?!

Сум'яття. Крики. Відчай. Кров і сльози...
І мати падає, стискаючи дитя...
А десь сміється й посила погрози
Той нелюд, що штовха планету в небуття.

...Скрізь полум'я і чорний дим. Неначе
Всі темні сили вирвались з тенет.
Планета стогне, проклина і плаче,
І розриває простір INTERNET...

Летять тривога і печаль по світу,
А біль і розпач крають всім серця.
Ще довго ми не зможемо радіти,
Відчувши жах загального кінця...

Бо люди ми - і бідні, і багаті.
Життя одне. Й Земля на всіх одна...
Вирує вже розкладене багаття,
А далі - що? Безодня та Пітьма?!

Та вірю я, що люди одностайно
Війні й терору твердо скажуть "Ні!"
Хай Ера Милосердя скрізь настане,
Щоб на планеті не було Пітьми!


11 вересня 2001 року