Хмарно. Вогко. Сіро.
Вітер крізь фіранки.
Чорна кава з сиром
Ранком з філіжанки.
У дощу в полоні
День, журба і сльози.
А на підвіконні
В'яне квіт амброзій.
Тепла ковдра. Вечір.
Зібране волосся.
Крик сумний лелечий…
Осінь…Осінь…Осінь…
Осiнь...
© Copyright: Катруся Матвийко, 2009
Свидетельство о публикации №109090706470
Свидетельство о публикации №109090706470
Рецензии
Дякую, Катрусю, за вірш. Люблю осінь, Навіть коли хмарно, вогко і сиро. Люблю як поетичну пору року і люблю скаржитися на хмарно, вогко і сиро. Антагонізм у самій собі, але ж осінь спонукає до загострення всіх почуттів, примушує думати про те, чого влітку не цінуєш і взагалі... про неї довго можна говорити. Головне, щоб була тепла ковдра і філіжанка чаю (в моїй інтерпретації), але теж із сиром.
Ольга Марчук 16.09.2009 23:56 • Заявить о нарушении
Ольга Марчук 16.09.2009 23:56 • Заявить о нарушении
Дуже вдячна, що відгукнулися!
Смачного вам чаю!!!
Катруся Матвийко 03.10.2009 15:43 Заявить о нарушении
Смачного вам чаю!!!
Катруся Матвийко 03.10.2009 15:43 Заявить о нарушении