Сонет № 19
Портуралського поета Луїс де Камоенс
Преклав Микола Щома
Моя делікатна душа! Чому, так ранньо відійшла?
Цю землю залишила -- життя на ній не довільне.
Тепер ти спочиваєш у бізкінцевій вічності на небі.
Мені дається бути на землі, та проживати сумно.
Якщо на Вічному сидінні, в котрім посадили тебе,
дозвіл дали тобі про життя наше щось споминати;
Ніколи не забудь мене. Нашу любов дуже горячу.
- Любов чисту та вірну, яку ти бачила у моїх очах.
Тодіж, як ти довідаєшся що я тебе достійний був
-- що якась біль що змучувала груди мої і серце,
в той час коли остався без тебе я; як ти відійшла.
За мене проси Бога! -- Він що скоротив роки твої.
Хай забере мене, як найскоріше... Я хочу бачити
-- тебе так скоро, як скоро відібрав тебе від мене.
Сонет 19
© Copyright: Микола Щома, 2009
Свидетельство о публикации №109090703376
Свидетельство о публикации №109090703376
Рецензии