Живу з того, що завдала ти мені
Живу настільки тісно сим
І гублюсь в темній глибині
Як "вільний" птах на чужині
Так я отримав спокій в тиші
- Спокій, ти набрид мені!
Як часто-густо вник у пути
Чуття горять у снах розкути
Біжать хотів я із (З)землі.
Два дні, як безкінечні зими
Зігріли холодом німим
Я вник що жив нічим іним.
***
Як дотик до твоєї шкіри
Я весни згадував і цвіт.
І цвіт духовної довіри
Стрибай, чи стримуй вільних дум
Пізнай, чи відпусти довіку
Старий, сліпий, крикливий сум
Дві сторони в одній дорозі
А хто вернутись би хотів,
З пекельних жар в ломкі морози?
Сліпучий з неба денний спів
Співуча і Серена в морі.
Тобі співати так не смів.
***
Гординя в білім полотні
Із висока кидавши погляд
Зсередини жила, в мені.
Тож я замкнувся в одинокім
Тебе зоставлю. Ти ж радій
Закрив тебе в собі глибоко.
Живу з того...
© Copyright: Максим Сукач, 2009
Свидетельство о публикации №109090703024
Свидетельство о публикации №109090703024
Рецензии