Татьяна Левицкая. Чемодан
http://www.stihi.ru/2008/08/19/2486
Хмурый день. Вдруг, представляешь,
Разгалделись воробьи…
Но кивком "Пока!" бросаешь…
Что же мне ты оставляешь?
Поднял чемодан с земли…
И понёс в нём мои слёзы,
Всех улыбок кутерьму,
Стрекотанье лета, грозы,
Бесконечную зиму.
В том огромном чемодане
Пьяно пахнет первоцвет,
Ждёт надежда на свиданье…
Жизни ты уносишь свет.
Буйство радуги небесной,
Праздники и скорби час,
Грусть от колыбельной песни…
Что ж ты разлучаешь нас?
Нежность тайны васильковой,
Сон медовый, нервный срыв,
Счастья круглая подкова
Из Одессы в Тель-Авив.
Там лежит твоя измена,
Боль слепящая, печаль,
Листопада перемены
И вина тупая даль.
Не вернуть тебя насильно,
И любовь мне не спасти.
Сомневаюсь, что под силу
Чемодан тебе нести…
Валiза
Татьяна Левицкая
Похмурий день. Чомусь, на диво,
Здiйняли галас горобцi.
Ти накивав менi: «Щасливо», –
Стиснув валізу у руці.
А в тій валізі мої сльози,
Твоя усмішка чарівна,
Спекотне літо, буйні грози
Та надокучлива зима.
А в тій валізі величезній
Мої веснянки запашні,
Мої надії піднебесні.
Що ж залишаєш ти мені?
Моя там ніжність волошкова,
Медові сни, нервовий зрив,
На щастя знайдена підкова,
Париж, Одеса, Тель-Авів.
Усі там райдуги тернові,
Святкові, поминальні дні,
Пісні скорботні, колискові.
Що ж залишається мені?
У тій валізі твоя зрада,
Яристий біль, печаль страшна,
А за заслоном листопада
Затока терпкого вина.
Я знаю, силоміць не мушу
Тримати те, що не вернеш.
Та сподіваюсь – важку ношу
Ти до воріт не донесеш.
Второй вариант
Понурый день. А тут на диво
Так разгалделись воробьи…
Кивком ты бросил мне "Счистливо"
И поднял чемодан с земли.
В том чемодане мои слёзы,
Улыбка, что свела с ума,
Стрекозье лето, ливни, грозы
И бесконечная зима.
В огромном этом чемодане
Весны чудесной первоцвет,
Как ожиданья мои, ранний.
Что ж ты уносишь жизни свет?
Моя в нём трепетная нежность
Медовых снов, и нервный срыв,
Подкова, что манит надеждой:
Париж, Одесса, Тель-Авив…
И свет там радуги терновой,
И праздники, и тризны дни,
И плач, для колыбельной повод -
Зачем теперь тебе они?
Лежит на дне твоя измена,
Заноза боли и печаль,
За листопадом перемена -
Вина безудержная даль.
Я знаю, мерой не измеришь
Того, что больше не вернёшь…
Тяжелый чемодан – не веришь? -
Ты до ворот ли донесёшь?
Свидетельство о публикации №109090504504
Чого напхати в неї зміг?
Така важуча, як залізо,
Як би донести допоміг
Той, хто збирав її для мене,
Не вдержу, як торішній сніг!
В валізі посміхалось Лихо,
І шепотіло тихо-тихо:
Без Бога, а ні до порога,
Забув мабудь, що я стонога,
Сторука я і стоголова.
Я знищити тебе готова!
Заповнюю душевний простір,
Запрошую до себе в гості!
======================
Завдяки вам, у мене з`явилась ось така "Валіза".
Дуже сподобалось!
Дякую!
Светлана Мулюкова 06.09.2009 18:12 Заявить о нарушении
Обнимаю,
твоя Анна.
Анна Дудка 06.09.2009 19:09 Заявить о нарушении