Вже нижчає небо... Коротшають дні...
І хмари мандрують по небу сумні.
І ходить художник із пензлем полями -
Приводить природу до ніжної гами.
Там пензлем торкнеться, там підфарбує,
Квітку зачепить, немов поцілує...
Фарбує вогненно-червону калину,
Кладе фіолет на достиглу ожину.
Там жовтого кине, щоб заясніло,
Посипле багрянцем, щоб червоніло.
Немовби сміються похмурої днини
Плоди горобини, плоди журавлини...
Сонце засяє над полем широким -
Все звеселяє і радує око.
Вже бабине літо... Летить павутиння...
Художник малює розкішну картину.
вересень, 2009
Осiнь
© Copyright: Анна Корниенко, 2009
Свидетельство о публикации №109090302969
Свидетельство о публикации №109090302969
Рецензии
Уж небо осенью дышало.
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 26.02.2019 10:00 • Заявить о нарушении
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 26.02.2019 10:00 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.