Пророче миле серце біль,
В душі страждання прорікає,
І покриває душу пил,
Чуттєве серце вниз злітає.
Минає рік в солодкім сні
Та мозок серце нарікає:
«Повір мені, повір мені,
Солодкий біль жалю не знає!»
Страждання, пастка – все одно,
Ти любиш, любиш и ти знаєш,
Коли впадеш в глибоке дно
Тоді ти смертю нарікаєш.
Довічний біль тобі дано!
Та зараз ти любов’ю граєш,
А що там буде!? Все одно
Нехай хоч кулю в серце маєш.
Та пристрасть наче кокаїн,
Ти п’єш її і спрагу маєш,
Пливеш ти з нею до руїн,
Та все одно її тримаєш.
Кривава, наче сто гармат,
Одразу серце упіймало.
Тобі в цій грі і шах, і мат
Але тобі цього замало…
Кохання!
© Copyright: Светлана Харламова, 2009
Свидетельство о публикации №109090206288
Свидетельство о публикации №109090206288
Рецензии