У раю!

Літній вечір свіжіє росою,
Небо сипле промінчик здалека.
Я у сосни зайду з головою:
«Надобраніч» - стукоче завзято лелека.
                Підрум’янився хліб, сир шкоринкою сито
                І шашличний вогонь проганяє комах.
                А під липою, свято, змолочене жито
                Залишило на полі солому в снопах.
Пахне літо лікером вишневим,
Спогад ніжності лине вином…
Ми з тобою, шукаючи поле щавлеве,
Загубили це «щось», де ж воно? Де ж воно!
                А воно за ставком між берізок,
                Між мохами, волошками ввись…
                Десь за річкою вправо йде різко
                Ось відчуй, доторкнись, подивись.
Розпливлись горизонтом надії,
Попід вітром травинки в хмелі.
Ти сьогодні зі мною у мріях
На підсушене сіно приліг.
                Літній вечір шепоче: «Добраніч».
                І, здається я бачу це «щось»
                Я про тебе подумала на ніч –
                Тихо й сумно, так вже довелось!
Літній вечір чарує прекрасним,
Жити й мріяти… Як у раю..
Я тобі одиноко до Пасхи
- подарунком цю мить віддаю!
(с.Мочулки)  27 липня 09