Коли весь цукор піде на каву,
а всі друзі - на плаху,
Я не зігрію в долонях птаха,
Я його розчавлю.
Коли весь мій посуд і всі мої горшики
На сорок частин - і одразу в музей,
Дивиться, шановні, на побут людей
Злякавщихся бути ближче.
Я знала, я знала, я передчувала
Цей астероїд в високому небі,
Що змістить і Ліру, і Касіопею.
Із стратосфери в гарячу долоню,
Так дивно втрачати і силу, і волю.
Зірки затискати в маленький кулак.
Здихнути, затримати дихання
І відповісти "Так!"
Мр я
© Copyright: Марфа Чумычкина, 2009
Свидетельство о публикации №109082601929
Свидетельство о публикации №109082601929
Рецензии
