Космонавту Павлу Поповичу
з любов’ю
То було у роки далекі
Тих казкових космічних звершень.
І лунала у Космосі пісня.
І лунала вона уперше.
Гей ти, коню, неси над землею!
Тільки як мені, земле, без тебе?
І співав він високо і чисто
Аж до Бога: “Дивлюсь я на небо”.
І дивився на небо згори,
І співали йому вітри
Всесвіту, вічності, слави.
Ой, дивлюся і думку гадаю,
Звідки взяв соколині крила?
Із мого журавлиного краю
Проросла богатирська сила.
Щоб з планетою — наодинці,
Щоб між зорями рівним стати,
Привітати їх українською,
Отією, що вчила мати.
А світанок йому говорив:
Не дивися на небо згори,
Сину мій, сину мій дужий!
Стільки літ, а йому й донині
Так болять незагойні рани
Отієї блакитної кулі,
Що у Всесвіті мчить ненастанно.
Син планети, зірками увінчаний,
І чого тобі, душе, треба?
Ти дивився ув очі вічності,
Ти дивився згори на небо!
Ти співав колискову Землі...
Ой, лети на могутнім крилі
Нашої вдячності й шани!
Перша космiчна пiсня
© Copyright: Леся Романчук, 2009
Свидетельство о публикации №109082105811
Свидетельство о публикации №109082105811
Рецензии
Ти дивився ув очі вічності,
Ти дивився згори на небо!
Яка світла і щаслива доля нашого співвітчизника, Лесю!
І як гарно ви про це оповіли світові...
Анна Корниенко 22.08.2009 20:57 • Заявить о нарушении
Ти дивився згори на небо!
Яка світла і щаслива доля нашого співвітчизника, Лесю!
І як гарно ви про це оповіли світові...
Анна Корниенко 22.08.2009 20:57 • Заявить о нарушении
Дякую, Анечко.
Несправді все було ще цікавіше. У Павла Поповича - чудовий голос. Мусив вибирати між консерваторією і космосом. Ну, що вибрав - знає світ.
В гості до Поповича потрапила під час Московського книжкового форуму разом із перекладачем його книги. Посиділи, поговорили. Наприкінці поспівали. Оцієї ж, "Дивлюсь я на небо". "Оцю пісню я співав під час польоту!" - зітхнув космонавт. Вразило - він же дивився на небо згори! І першою в Космосі пролунала українська пісня. Мабуть, того вона варта. Голос у Поповича і зараз гарний. І дует вийшов - нічого. Заспівали. Зітхнув: "Ех, шкода, що Йосип так рано поїхав! Заспівали б утрьох!" Я несміливо: "Який Йосип?" "А який у Москві Йосип? Тут він один - Кобзон!"
Отака була історія написання цього вірша, Анечко.
Треба про таких людей пам'ятати. Хоч доля й справді щаслива й висока.
Леся Романчук 22.08.2009 21:28 Заявить о нарушении
Несправді все було ще цікавіше. У Павла Поповича - чудовий голос. Мусив вибирати між консерваторією і космосом. Ну, що вибрав - знає світ.
В гості до Поповича потрапила під час Московського книжкового форуму разом із перекладачем його книги. Посиділи, поговорили. Наприкінці поспівали. Оцієї ж, "Дивлюсь я на небо". "Оцю пісню я співав під час польоту!" - зітхнув космонавт. Вразило - він же дивився на небо згори! І першою в Космосі пролунала українська пісня. Мабуть, того вона варта. Голос у Поповича і зараз гарний. І дует вийшов - нічого. Заспівали. Зітхнув: "Ех, шкода, що Йосип так рано поїхав! Заспівали б утрьох!" Я несміливо: "Який Йосип?" "А який у Москві Йосип? Тут він один - Кобзон!"
Отака була історія написання цього вірша, Анечко.
Треба про таких людей пам'ятати. Хоч доля й справді щаслива й висока.
Леся Романчук 22.08.2009 21:28 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.