Сумує мати згорьована -
Яке ж бо важке це життя!
Ніч наче як намальована,
А місяць - як личко дитя...
Зітхнула... Стомилася мати,
Здійнявся в душі буревій -
Думки не дають спочивати,
Товчуться в старій голові...
Як, діти, вам виживається?
Хто тут, хто в далеких світах,
А хто вже з сил вибивається,
Неначе поранений птах...
І крається серденько в муках -
Як їм усім помогти?!
Підставила б кожному руки -
Змоги вже годі знайти...
...Зоря над землею чаклує,
Місяць за обрій упав.
А мати старенька сумує...
Ранок в оселі настав.
серпень, 2009
Мати
© Copyright: Анна Корниенко, 2009
Свидетельство о публикации №109082004399
Свидетельство о публикации №109082004399
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.