В небі прозорий видніється слід
В серці пустий розгортається безлад
Наче уяви бурхливої плід
Мій одинокий пронизливий погляд
В нетрях самотність забилась і злість
А на поверхні журба і образа
Щастя пролинуло ніби то млість
І від свободи стається відраза
Стану між небом і тиш’ю трави
Стану малою-як люди із висі
Буду молитись - ти тільки живи
І залишусь - як росинка у кризі
Росинка у криз
© Copyright: Лилия Казанцева, 2009
Свидетельство о публикации №109081806918
Свидетельство о публикации №109081806918
Рецензии