Бiля лiсу хатинка свiтленька

(За мотивами української народної
 казки "Котик та півник")

Біля лісу хатинка світленька,
Біля неї город і ставочок,
Як брати, наче друзі, гарненько,
В ній жили Півник-Співник та Котик.

От пішов на роботу вусатий,
А Лисичка вхопила браточка,
Та й понесла до себе, до хати,
На вечерю для сина і дочки.

- Котик-братик! Несе мене лиска!
Урятуй, мій улюблений друже!
Я не хочу потрапити в миску!
Жити хочу я, братику, дуже!

Котик, добре, що був недалечко,
Скоро вирішив скрипочку взяти,
Примостився він біля крилечка,
Заспівав біля лисковой хати.

- Ви посидьте, а я подивлюся
Хто так гарно на скрипочці грає! -
Каже лискова донечка Люся,
А на дворі вже котик чекає.

Зав`язав у мішечок руденьку,
Тай смичком собі далі по скрипці,
От не втримався брат її Женька,
Вийшов, глянув, і... він у торбинці.

- Ой, віддай мені діточок, Котик!
І навіщо ж такая розплата!
- Добре,- каже Лисиці Воркотик, -
Але зпершу віддай менi брата!

Обійнялись брати, пораділи,
Котик Лисці віддав Люсю й Женю.
Відтоді вони щасливо жили,
Горя в них не було ні на жменю.