Перефарбуюсь в колір ночі,
Заміню душу на пустелю.
До змін звикатимеш поволі,
Забувши посмішку веселу.
Немає гірше, аніж звичка,
Твій погляд – тихий та холодний,
І випрошені поцілунки…
А потім – знову ж та безодня.
Ти не питай, чому я інша,
"Що сталося?" – банальні фрази…
А серце б’ється все тихіше,
Давно минулися образи.
Хоч володієш моїм тілом,
Бажаєш і "по-своєму" кохаєш.
Моя ж душа, як тінь, - невміло
Складає свій важкий екзамен.
***
© Copyright: Орлова Ольга, 2009
Свидетельство о публикации №109081502235
Свидетельство о публикации №109081502235
Рецензии
Я плохо понимаю украинский язык,но то,что я сумел понять,мне понравилось !)))
Дмитрий Правдолюбов 15.08.2009 15:50 • Заявить о нарушении
Дмитрий Правдолюбов 15.08.2009 15:50 • Заявить о нарушении
Спасибо, Дмитрий! Я сама украинка, но почему-то стихи на русском у меня больше получаются. Несмотря на это, свой язык просто обожаю))))
Орлова Ольга 15.08.2009 18:01 Заявить о нарушении
Орлова Ольга 15.08.2009 18:01 Заявить о нарушении