Стара зима, побрижена морозом...

Стара зима, побрижена морозом,
Повагом котиться своїм льодовим возом...
Сніжинок рій, як дрозофільних мух,
Через яких я кутаюся в смух
На голій, аж полив'яній дорозі,
Де захопить життя моє не в змозі
Серед обітниць, смут і сподівань
Хизується у злі мерзенна твань...
У темпі соромливого адажіо
Пливу повільно проти стану вражого,
І, весь знеможений, покірний Ангел сну
Не будить геть заблукану весну...
Всеможний! Вкрай стуманена Стокротка
Спішить до Тебе. Бо життя коротке -
Тільки оговтався , а вже його кінець!
Я так молю сподіваний вінець,
Зазнавши всіх поневірянь у приймах, -
Заснути у Твоїх снажних обіймах
Між паперових роз, огарків свіч...
Сторожкий стукар збудить темну ніч
І чемно під собачий мирний лай
Покаже двері у Небесний Рай...


Стокротка - маргаритка
Снажних - сильних
Стукар - нічний сторож
Стуманена - влюблённая


Рецензии
Зима-старушка в искорках мороза
ТащИтся медленно своим ледовым возом
Полёт снежинок - белоснежных мух
Укутывает всё в лебяжий пух.....
не получается... может когда-нибудь....
С улыбкой! Я хотела... я старалась...

Нина Уральская   21.07.2011 14:20     Заявить о нарушении
Старушка - должна быть в морщинах глубоких, побрижена, складочки-брижі.
Укутываюсь Я в лебяжий пух на голой, проглазуренной дороге...Получится! Всенепременно! С любовью Марго

Маргарита Метелецкая   21.07.2011 17:39   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.