Рiзнi дверi

I
Заблукали з тобою ми у чистому полі,
Ми у небо хотіли, та зчепилися крила...
Ми тремтіли й кричали, підлітали поволі,
І змогли, і під нами лиш тінь полетіла...

Ми з тобою не знали: вхід і вихід – різні двері.
Ми з тобою літали аж до самої стелі.
Чорні хмари на нас відкривали свої пащі,
Я веду нас уперед – знаю, так буде краще.

II
Крізь холодний туман, повз небесні вітрила...
Кольорові світи й фарби напівпрозорі...
Я тобі небеса наче двері відкрила,
Показала вітри, хмари, місяць і зорі.

III
Забуваю про все. Гра закінчиться скоро.
Посміхнувся мені, і зірвав мої крила.
В шумі диких зірок піднімаєшся вгору.
Так залишив мене той, кого так любила.

Ми з тобою не знали: вхід і вихід – різні двері.
Ми з тобою літали аж до самої стелі.
Чорні хмари на нас відкривали свої пащі,
Я веду нас уперед – знаю, так буде краще.

IV
Я лечу з висоти... В мить мене вже немає...
Ти ж за тілом моїм диким звіром погнався.
Небо знає мене. І воно заховає,
Поки ти, любий мій, на момент завагався.

Хмари. Блискавка. Грім. Й мене не наздогнати,
Бо я - вітер, й мені не потрібні ці крила.
Милий, ти вже ніколи не зможеш літати.
Ти на землю упав, ну а я полетіла.

Ми з тобою не знали: вхід і вихід – різні двері.
Ми з тобою літали аж до самої стелі.
Чорні хмари на нас відкривали свої пащі,
Я веду нас уперед – знаю, так буде краще.

(c) когда-то почти сделали песню.


Рецензии