На берези білокорі
Сипле білий - білий сніг…
Довго осінь в непокорі
Наш переступить поріг
Не хотіла, жовтим листом
Шаруділа у гаю,
Хмарами зорю іскристу
Сповивала. І свою
Споконвічну пісню гучну
Вітрюган співав-гудів:
«Вітер й осінь – нерозлучні
З перших й до останніх днів…»
Ще недавно з сонцем- дідом
Дощ холодний нас вмивав,
Наче бачив, наче відав,
Наче чув, неначе знав,
Що його безмежній владі
Швидко вже прийде кінець;
Струменів, шумів принадно, -
Ждав, коли зими гонець
Вже підхопить естафету. –
Дзюркотів, дзвенів, як міг
І діждавсь. З-за хмарних злетів
Сипле перший світлий сніг.
1990 р.
Перший сн1г
© Copyright: Ольга Добровольская, 2009
Свидетельство о публикации №109081006548
Свидетельство о публикации №109081006548
Рецензии