***
Сини ростуть, а ми старієм.
Вже котить сонце за обід.
І наче річечки мілієм.
Де вир гуляв, дрімає брід.
Повиростали дрібні дочки.
Життя, заміжжя дістає…
То чубляться. То голубочки.
Їм не до нас. У них своє…
Та все ж промінчик гра — гуляє
У надвечір’ї, поміж хмар.
… Онуків посмішка нам сяє.
І пальчиків маленьких чар.
Сини ростуть, а ми старieм...
© Copyright: Любовь Булахова, 2009
Свидетельство о публикации №109081002995
Свидетельство о публикации №109081002995
Рецензии
