Я стою на гострій скелі…
Чиєсь вікно, а в ньому очі неба.
Твої слова – то дощ, то вітер,
то примарна святість…
Я намагаюсь відірвати комірець,
Але ти кажеш, наче
в порожнечу: «Не треба!
Перо жар-птиці – ось почуттів взірець!»
Суха троянда
на вікні – війні кінець.
І ти стоїш на гострій скелі,
А під нею море сліз,
Але це не мої!
А може вірність неба
Нам заспіває та не дозволить
упасти?
І лише вітер з моря кохання приніс.
Червона троянда на вікні – початок війни
двох сердець,
А море під скелею – не наших почуттів
взірець.
Я знаю, ти зможеш мене розбудити,
Жбурляючи зірки
в моє вікно, -
Їх на небі багато все одно!
Почуття
© Copyright: Марина Шевкопляс, 2009
Свидетельство о публикации №109080805363
Свидетельство о публикации №109080805363
Рецензии
В твоїх очах сумок трояндний,
а в погляді застиглий вітер...
на скелі почвутів гірлянди
від смутку (ні де правди діти)
В твоїх очах любов та вірність,
і неба голубінь сіяє
душа твоя і серце - цінність
і на папері в уяві
Як море з вітром заграває,
і зорі зваблюють віконце,
війну закінчити бажає,
твоє кохане, справжнє сонце
:))))
Як я люблю українську! Дякую, що надихнули :)))
Алиса 10.08.2009 14:51 • Заявить о нарушении
а в погляді застиглий вітер...
на скелі почвутів гірлянди
від смутку (ні де правди діти)
В твоїх очах любов та вірність,
і неба голубінь сіяє
душа твоя і серце - цінність
і на папері в уяві
Як море з вітром заграває,
і зорі зваблюють віконце,
війну закінчити бажає,
твоє кохане, справжнє сонце
:))))
Як я люблю українську! Дякую, що надихнули :)))
Алиса 10.08.2009 14:51 • Заявить о нарушении