Мовчання

Я примушу себе замовчати,
І тепло залишу за дверима –
Безпідставну, жорстоку розплату
Маю я за любов невмолиму.

Та в мовчанні моєму небо…
Та в мовчанні моєму зорі…
Запитання німі до себе,
І від мрії сліди прозорі.

Я примушу себе замовчати,
І сльозами насичуся вповні,
Як стискатимуть душу лещата –
Непідкупні, незримі, невтомні.

Та в мовчанні моєму слово…
Та в мовчанні моєму віра…
І вітрів простота казкова,
І мелодія ніжної ліри.

Я примушу себе замовчати
В такт фальшивих, сповільнених терцій,
І під Реквієм тихо на страту
Поведу своє змучене серце.

І мовчання наповнить груди,
І в мовчанні пов'януть квіти.
Дуже важко і боляче буде,
Та я зможу і мовчки любити.


Рецензии
Радий зустріти автора з України, нас тут не так щоб не було, але й не так багато, як хотілося б.
Душевні рядки!



Игорь Светлый   17.08.2009 19:06     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.